Презентація збірки оповідань Андрія Любки «Кімната для печалі»

«Кімната для печалі» – збірка сюжетно не пов’язаних між собою оповідань Андрія Любки, які, однак, можна вважати й романом, якщо прийняти тезу, що головним героєм цього роману є самотність. Покинуті, ревниві, зовсім юні й поглинуті спогадами про вже прожите життя – усі ці люди на межі відчаю знаходять власне місце для плекання туги, кімнату для печалі, захисну мушлю. Знаходять, бо знають: саме самотність – найприродніший стан людини.

«Після «Карбіда» мені захотілося написати абсолютно несподівану книжку, – розповідає Андрій Любка. – Якщо та була веселою й кримінальною, то «Кімната для печалі» – це таке саудаде й фадо, ностальгія й меланхолія. Здається, ці оповідання за настроєм найближче до моїх віршів. Щось на кшталт «Ти прокинешся зранку в кімнаті для печалі і скажеш: ця твоя здорова їжа колись мене вб’є».

Відповідальна редакторка книжки Євгенія Лопата зазначає, що в збірці Андрію вдалось здобути нову висоту.