Серед перших відомих мешканців на території Ужгорода були білі хорвати – племена слов’ян, ще о другій половині І тисячоліття, у ІХ столітті укріплене городище-замок перетворилося в укріплене ранньофеодальне місто-поселення, яке стало центром новоутвореного слов’янського князівства на чолі з легендарним князем Лаборцем.
У 903 р. угорські племена під керівництвом свого вождя Алмоша штурмували фортецю Гунгвар. Сили були нерівні, і князь Лаборець був переможений.
Після приходу угорців навколо замку починає розбудовуватися і розширюватися містечко.
У 1241 – 1242 рр. татари хана Батия спалюють поселення.
З 1318 р. господарями міста стали італійські графи Другети, які володіли ним впродовж 360 років. Філіп Другет будує нову кам’яну фортецю на місці сучасного замку. Разом із замком розбудовується і місто.
В 1430 р. Ужгород одержує привілеї від короля і офіційно пишеться “Привілейоване місто Ужгород”.
В 1646 р. в Ужгородському замку під егідою Ватикану було проголошено Ужгородську унію і утворено греко-католицьку церкву на Закарпатті.
У 1707 р. Ужгород був резиденцією керівника національно-визвольної війни угорського народу Ференца ІІ Ракоці.
27 березня 1848 р. в місті офіційно було відзначено повалення монархії в Угорщині.
В 1872 р. почала працювати перша залізниця: Ужгород-Чоп.
10 вересня 1919 р. Закарпаття офіційно увійшло до складу Чехословацької республіки. Ужгород став адміністративним центром краю. Саме в часи Чехословацької республіки місто отримало сучасну архітектурну довершеність.
1938 р. за Віденським арбітражем Ужгород був переданий Угорщині.
1945 р. Ужгород як столиця Закарпатської України увійшов до складу СРСР. Того ж року було відкрито Ужгородський Державний Університет.
1946 р. Ужгород – центр новоутвореної Закарпатської області.
1991 р. Ужгород — найзахідніший та найменший за кількістю мешканців обласний центр України.