Життя коротке, та мистецтво вічне. Поезія – це не просто спосіб самовираження. Це вирвані із самої душі відчуття, і з кров’ю та сльозами вклеєні в папір. Це не вміння писати римами, це вміння відкритися так, щоб тебе могли відчути інші. Проза – теж поезія, в другій формі, але, це та ж частина душі.
Тут зібралися люди, котрі відчували і відчувають, люди котрим не все одно, люди котрі знають красу в лице і п’ють з нею каву зранку, бесідуючи про опавші в саду пелюстки роз, і про зіпсовану душу, і про щасливі секунди. Ти знаєш що вона і до тебе на каву заходила. Чи може курила з тобою, чи пила вино, це не важливо. Ти знаєш красу в лице, ти любов держав за руку, ти біль випивав разом з ними всіма. Тож виклади це на папір. Стисни ручку щоб пальці тремтіли, поклади останню крапку, захлопни блокнот, допий і йди не обертаючись на зустріч новому і незвіданому.
Читають молоді поети, котрі не мають визнання в світі, тож не треба боятися! Всі ми тільки починаємо, чи починали колись. Якщо в тебе є що прочитати напиши в спільноту, або одному з організаторів. Ми дамо чітку інформацію завжди. Участь безкоштовна.