Театр ляльок «Бавка»

Театр ляльок «Бавка»
залиште відгук
м. Ужгород, пл. Театральна, 8
10:00 - 19:00, вихідний субота
+38 (0312) 63-05-67, 61-58-01

Загальна кількість місць: 203
Закарпатський обласний театр ляльок від свого 25-ого театрального сезону має особисту назву – Бавка. Слово «Бавка» сягає в глибину віків і містить в собі як театральний, так і ляльковий зміст. Адже «Бавкою» в верховинських селах називали будь-яке театральне видовище, представлене заїжджими ліцедіями або ж власними силами. Крім того, до складу традиційного для краю старовинного лялькового театру «вертеп», помимо музикантів і співаків, входив «бавіля», той, хто працював з ляльками – бавками. Тому назва театру «Бавка» дещо символічна. Вона підкреслює давню традицію театрального лялькового мистецтва, притаманного Закарпаттю, а також те, що театр протягом років творчої праці намагався створити своє, неповторне обличчя шляхом поєднання сучасного театрального лялькового мистецтва з культурною спадщиною краю. І сьогодні можна констатувати, що в кращих виставах це намагання справді здійснюється. Вистави «Бавки» не проходять непоміченими як глядачем, так і професіоналами, про що свідчить висока оцінка його творчих здобутків на престижних на міжнародних театральних фестивалях.
До нинішнього рівня творчих, художніх сил колектив пройшов нелегкий шлях відстанню двадцять сім років. Адже коли у 1980 році наказом був створений на папері Закарпатський театр ляльок та призначені перший директор – Володимир Лихтей і головний режисер Микола Волошин, справа здавалася непосильною. Не було приміщення, не було жодного професіонала, в той час коли сучасне мистецтво театру ляльок вимагало майстерності драматичного актора й володіння різноманітними системами ляльок- від простої рукавичної ляльки до складної маріонетки. Першими акторами театру були запрошені випускники Харківського інституту мистецтв ім. Котляревського та Дніпропетровського театрального училища – Ірина Ендріксон, Алла Задесенець, Світлана Кобзиста, Тетяна Сударева та ін. Були молодість, бажання працювати, але не вистачало досвіду, матеріальної бази, вистави робилися виїзними. Усе багатство і різмаїття театрального дива, побудованого на світлі, на ефектах, можливі лише в умовах стаціонару, були тоді недосяжні. Та попри все, в театрі з’явились справжні професіонали, серед них актори Елла та Юрій Григор′єви, також потяглися молоді талановиті місцеві сили, які вчилися у досвідчених колег, а згодом здобували відповідну освіту, – Наталія Орєшнікова, Лариса Кривчик, Олена Пишка, Андрій Опіок, Микола Карпенко… Сьогодні переважна більшість талановитих акторів – уродженці Закарпаття, виховані на кращих театральних традиціях краю. Досвід набувався у безперервному творчому процесі – на гастролях, в поїздках з виставами по області і за ії межі. Завдяки мобільності колектив діставався у найвіддаленіші куточки гірських районів, де ніколи не бували театральні колективи, і робив свою благородну справу у вихованні дітей, даруючи їм радість спілкування з театральним ляльковим мистецтвом.
План Театру:

Дві події в житті Закарпатського театру ляльок слід вважати визначальними – це 1988 рік, коли театр одержав стаціонарне приміщення в центрі міста Ужгорода, в якому у двадцятих роках минулого століття діяв перший у краї “Руський театр “Просвіта” під керівництвом геніального Миколи Садовського, про що свідчить меморіальна дошка на будівлі. З того часу колектив міг вирішувати складні мистецькі завдання, робити вистави відповідно до вимог театрального мистецтва. І подія 1990 року, коли за ініціативою Олександра Туряниці – наступного директора театру ляльок, заслуженого працівника культури України – був започаткований перший Міжнародний фестиваль театрів для дітей „Інтерлялька”. Таких фестивалів на сьогодні відбулося вже одинадцять. Проведення даних престижних форумів сприяє підвищенню майстерності, адже митці постійно знайомляться з найкращими українськими та європейськими зразками театрального лялькового мистецтва, налагоджують дружні творчі зв′язки з театрами різних країн, що заохочує закарпатських акторів до участі у Міжнародних фестивалях театрів ляльок за кордоном, збагачує їх досвід, розширює мистецький світогляд, дозволяє досягти справжнього європейського рівня сучасного мистецтва.

Коментарі

вверх